На знімках, які зроблені в довоєнний час, Г.А.Кобилянов та И.В.Сторонський.
Давно відгриміли бої, а недремна людська пам'ять береже в собі події минулої війни так, наче вони вчорашні.
У 1944 році дружина і син Г.А.Кобилянова отримали трагічну звістку про те, що в боях із німецько-фашистськими загарбниками їх чоловік і батько поліг смертю хоробрих і що похований він неподалік від с.Любинь Волинської області. Відразу в повоєнні роки рідні почали розшукувати місце захоронення найдорожчої їм людини, проте відповіді були невтішні: на Волині села Любинь немає.
Йшли роки. Син Григорія Кобилянова закінчив школу, вуз, став спеціалістом, підростав власний син. І на протязі всього життя думка про батька не давала спокою. Врешті, Валентин Григорович приїздить на Волинь із єдиною метою: побувати в усіх населених пунктах, що мають в своїх назвах корінь «Люб», щоб, нарешті, розшукати могилу батька.
Любитів, Любомль, Любохини і, нарешті, Люблинець. На жодному братському кладовищі на меморіальних плитах прізвище батька не значиться. Проте в селищі доля звела його із подружжям Кошаруків — Дем'яном Тимофійовичем та Афанасією Олексіївною, які знали Г.А.Кобилянова на протязі квітня 1944 року. Саме вони й розповіли синові, що Григорія Антоновича було поранено 29 квітня на передовій, а помер від ран він наступного дня і був похований на межі поля під сосонкою. Сосонка вже стала розкішною сосною і стоїть величним пам'ятником воїну.
Поряд із могилою Г.А.Кобилянова є в лісі братське поховання восьми воїнів, які також померли в медсанбаті від ран.
Про П.В.Сторонського і «Радянська Волинь». І «Прапор Леніна» друкували нариси. Партизан-зв'язківець з'єднання А.П.Бринського загинув в березні 1944 року і похований у саду на території власної садиби по вул.Володимирській. У 1979 році дружина Сторонського Лідія Єливферіївна отримала квартиру з усіма вигодами, старий будинок Сторонських розібрано в зв'язку з тим, що в майбутньому тут буде вестися будівництво. Діти Сторонських Володимир, Ірина та Ростислав давно мають свої сім'ї і роз'їхались із Ковеля.
Ми, покоління, що не знало війни, успадкували від наших дідів, і батьків не тільки Вітчизну, яку вони захистили, відстояли. Ми стали нащадками їхньої слави, їхнього подвигу, їхньої пам'яті. Ми не можемо байдуже проходити мимо одиноких солдатських могил.
Ось чому за проханням громадськості, рідних Г.А.Кобилянова та И.В.Сторонського міськвиконком прийняв рішення про перезахоронення останків воїнів, що загинули в боях з німецько-фашистськими загарбниками, в братські могили міста. Обряд перезахоронення відбудеться сьогодні о 17-й годині.
І.Мініч,
зав. міським державним архівом.
Материал подготовлен для пубикации «Обманутые войной»